МДМА молли Валуйки

Ярко сияет солнце, а я сидишь в своей помойке, рыскаешь в поисках чего-то нового, чего-то заставляющего сердце колотиться быстрее. И тут, как назло, на углу увидел самокрутку Марины, настоящей бандитки района, которая всегда имела закладки для меня, настоящего наркомана-комика.

— Привет, Марина. Че у тебя на закладке сегодня? — спросил я, пытаясь сделать вид, что я не такой уже и лох, хотя всем было ясно, что я точно такой.

— А, ты опять ищешь чего-то нового? У меня есть диазы, бензолка кодеин и еще пару штук разных штучек, однако красная фея накрыла все это дело на сегодня, — сказала она, крутя брюнетками.

Моя реакция была самая типичная для наркомана, который оказался без своего ежедневного удовольствия. Я запрыгнул на месте и заорал:

— Че за абшабашенный бред?! Я уже вижу, что сегодня у меня будет суетолог на всю голову!

Марина посмотрела на меня сочувственно и сказала:

— Ну, ладно, я помню, что у меня еще есть пару закладок экстази. Возьмешь? Она достала свой телефон и отправилась в некую комнатку, которая была напичкана разными наркотическими прелестями. Мы с Мариной замутили, и я получил свои закладки. Дело было вечером, и я решил не тратить времени зря, поэтому отправился на свой очередной марафон по району.

Я одел свои беговые кроссовки, на которых было написано "Just do it" и отправился в белую ночь. Локализовав место, где я обычно бегаю, я накатился на МДМА и почувствовал, как он начал действовать. Моя энергия возросла, и я бросился вперед, словно наркоман на новый дозированный флешмоб.

Я бегал, словно неотразимая искра в ночи, оставляя позади все свои проблемы и заботы. Мои мысли слились в одну сплошную кашу, и я просто наслаждался свободой, которую давали мне эти закладки. Музыка в наушниках сопровождала меня, и я чувствовал себя бесконечно сильным и свободным.

Через пару километров я заметил, что меня начали настигать некие негативные эффекты от МДМА. Обернувшись, я увидел суетологов, которые начали наводить шороху вокруг меня. Они кричали, орали и пытались меня задержать. Их голоса стали все громче, а мои мысли все размазывались по бумаге, словно недооценивая качество закладок.

Но я не собирался падать в их ловушку. Я ускорился, и, словно падающая звезда, рванул вдоль темных улочек района. Закладки дали мне силы, чтобы продолжать свое безумное путешествие по району. Я бежал, словно заводная игрушка, не останавливаясь ни на секунду. Впереди маячили огни ночного города, а за спиной мне казалось, что меня преследуют призраки суетологов. Но я не обращал на них внимания, ведь я был на вершине своей наркотической эйфории.

Еще пару километров и я оказался у озера, которое являлось моей финишной точкой. Я остановился, выдохнул и посмотрел на эту красоту. Закладки уже начали спадать, и я почувствовал, что мое путешествие подходит к концу.

Я сел на скамейку, чувствуя, как мои ноги тают от усталости, а эффекты МДМА начинают сменяться на головокружение. Я лежал, закрыв глаза и представляя себя героем фильма, бегущим на грани безумия. Мне было тяжело, но я знал, что однажды снова вернусь в этот мир, полный закладок и прекрасных моментов.

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т